Volunteer kitchens. Backstage

Ми вже ніби звикли до нового темпу. Готуємо, координуємо, приймаємо допомогу у вигляді мішків з продуктами та грошових донатів і перетворюємо це на тисячі порцій їжі на день.

Окрема радість – переписка координаторів з хлопцями на бойових завданнях. Їхніх замовлень, їхніх «Нам стільки ж порцій, як і вчора» чекаємо особливо, бо всі розуміють, що це означає.

Днями от один написав: «Мені сьогодні снилась ваша шаурма — велика. І я її їм-їм, а вона така добра. Хлопці сказали, це віщий сон».

Тож треба щось придумати, бо шаурму ще поки не готували.

А готували безліч бургерів та канапок, гарячих супчиків, величезних котлет, пампушок, смачних пирогів та пиріжків.

Сьогодні от ще й кебаби з косулі.

Дякуємо партнерам, які нам то оленину підкинуть, то косулю.

Ось ще миле: є у нас одна кухня, яка готує і для бійців, і для лікарів, і для жінок в пологовому. Це окремий челендж: дібрати їм таке меню, аби всім було і корисно, і смачно.

Але ніби виходить. Передаємо їм ще свіжі фрукти.

І листівочки тут малюють особливі: одні – про життя, інші – про смерть ворогам.

Такі парадокси війни. Ніколи так сильно не любили життя. Ніколи не вміли так щиро любити і ненавидіти водночас.