Українські вина можуть викликати шок: інтерв’ю з сомельє

Ресторан сучасної української кухні «Канапа» розпочав сезон винних дегустацій. Найближча з них відбудеться вже 7 листопада. Тож готуючись до неї, ми вирішили відверто поговорити з сомельє Юлією Тригідько про те, як змінилося українське вино протягом останніх років, про те, як по-різному його сприймають українці та іноземці, і, врешті-решт, чи справді воно вартує уваги.

- Ви не так давно працюєте саме в «Канапі». Розкажіть, чому ви вирішили піти саме до сучасного українського ресторану.

- Справді, в «Канапі» я трохи більше трьох місяців, а от вином цікавлюся протягом останніх 7 років. Працювала кавістом, потім сомельє. Навчалася у Захара Уманського, отримала другий рівень WSET. І дуже багато подорожувала виноробнями – від Канади до Нової Зеландії.
Так я навчаюся – куштуючи нові вина та постійно розширюючи обрії. Читаю також багато, але для мене важливо мати велику бібліотеку смаків, постійно шукати нове, в тому числі такі вина, які важно знайти в Україні.

Я прийшла працювати в «Канапу», маючи перед собою три мети.
По-перше, я хочу показати самим українцям, наскільки крутими є українські вина. 
По-друге, я хочу познайомити іноземців з українськими винами. По-третє, я хочу трохи розширити уявлення гостей про вина та про те, який досвід вони можуть дарувати. Ми пропонуємо вина не лише з України, з усього світу. Але люди зазвичай за звичкою замовляють те, в чому вони впевнені.
Якщо Совіньйон-Блан, то Нова Зеландія, якщо Каберне-Совіньйон, то Бордо. Але світ вина набагато ширший. І я хочу показати, який спектр вражень можна отримати, якщо одного разу замовите щось нове, а не Піно Гріджо.
***

- Були такі яскраві випадки? І чи ставали українські вина для гостей приємним шоком?

- Звісно. Ось зовсім нещодавно до нас завітав чудовий постійний гість.

Він приходить до Канапи вже протягом 6 років. Працює в посольстві США, і коли приймає гостей, то обов’язково бронює столик у нас. І він завжди замовляє ті ж самі улюблені 2 вина. 6 років. Знову і знову.
В останній візит ми ще раз здійснили спробу познайомити його з українським вином. Запропонували йому Кара Кермен від Beykush. Це одне з найдорожчих вин в нашій карті. Але завдання, звісно, не полягало в тому, аби продати дороге вино – ми хотіли вразити і показати, якого рівня вина з’явилися в Україні. Гість погодився.
Для нього це був справжній гастрономічний шок.

Йому дуже сподобалося. Особливо, в поєднанні з нашими медальйонами.

***

- І багато таких ситуацій?

- Безліч.
До речі, іноземці частіше обирають саме українську вино.
Це зрозуміло: вони приїжджають в Україну і хочуть спробувати місцеву їжу і місцевий алкоголь. А от у українців є певні упередження. Особливо якщо йдеться про старше покоління: для них українське виноробство асоціюється з портвейном або якимтсь напівсолодкими винами з невиразним смаком. Українські сухі вина у них під певної підозрою.

Ситуація, яка відбулася у залі 5 хвилин тому.
Пара за столиком. Дівчина з України та іноземець. Вона відмовляє його від українських вин, через те, що вони нібито нецікаві. Він вагається.
Ми  все ж таки запропонували три українська вина – від «Колоніста», Shabo, Don Alejandro. Він обрав Високу Гаму від «Колоніста». Один келих. Потім замовив другий. Сподобалося. Не жалкує про свій вибір.

Це типова історія. Головне – переконати спробувати перший келих. В 90% випадків потім буде другий або ціла пляшка. Варто просто подолати цю межу недовіри до всього українського.

***

- За якими виноробнями варто слідкувати? Хто трансформується найшвидше?

-  Насправді, в Україні набагато більше виноробень, ніж здається на перший погляд. Лише на одному з останніх фестивалів я нарахувала щонайменше три десятки. Великих потужних брендів – поки що кілька. І вони теж змінюються, зазвичай, в кращий бік. Наприклад, Shabo зараз і 5-6 років тому – це просто різні світи. І знову ж таки лише під час дегустацій або поїздок на виробництво можна в цьому переконатися. Це дуже важлива риса для сомельє – бути неупередженими, готовими прийняти зміни та розповісти про них гостям.
Паралельно з цим у нас безліч талановитих «гаражних» виноробів, але їх можна знайти лише на фестивалях. Мені це трохи болить. Але й Beykush колись був «гаражним». Зараз це дуже крутий бренд бутікових вин. Або Don Alejandro. Недешеве вино, яке вартує кожної гривні.
Чудове вино виробляють не лише на півдні. Я куштувала цікаві зразки з виноробень на Поділлі, на Львівщині та навіть на Київщині. Наша система ліцензування не дає їм поки вийте на широкий ринок, але я думаю, що це здебільшого питання часу. Позитивні приклади вже є.

***

- Є така думка, що за ціну, яку необхідно сплатити за українське вино, можна отримати імпортне – значно вищої якості. Чи це правда?

- Лише частково. Українські та європейські винороби працюють в абсолютно різних умовах. Європейське виноробство здебільшого дотаційне, є величезні державні програми з підтримки виноробів, тощо. У нас все навпаки. Виноробство в Україні – це дуже складний шлях, який вимагає шаленої віддачі, часу, сил та значних інвестицій. Все це впливає на вартість пляшки. І якщо ми говоримо про базове вино «на щодень», то, справді, деякі європейські зразки за співвідношенням «ціна/якість» будуть більш привабливими. Але це не означає, що українські вина не варті уваги.
Більше того, якщо ми говоримо про більш дороге вино – наприклад, від 500 гривень за пляшку – то тут я б радила саме українські вина. Вони можуть дивувати і вартують кожної витраченої гривні. Наприклад, коли у мене якась особлива подія, то я в першу чергу буду обирати саме вино з української виноробні.

***

- Можете скласти такий чекліст, маленький перелік українських вин, які неодмінно треба спробувати?

- Звісно. Але я б розділила їх на кілька категорій. Починаємо з бази.
Доступні ціни, стабільна якість. Біле базове вино від «Колоніста» та Beykush. Можна брати і бути 100% впевненими, що все буде ок.
Середній сегмент – витримані вина. Shabo Grand Reserve. Будь-яке біле або червоне з цієї лінійки варте уваги. Відчутна витримка в дубі, виразні смаки. Тельті-Курук Shabo Grand reserve – must try. Автохтонний сорт винограду, м’який дуже цікавий смак, обов’язково варто спробувати хоча б раз.
Тіморассо від Beykush. Це дуже рідкий, майже зниклий сорт винограду. Його наразі відроджують у П’ємонті, але й там вина з нього не так просто знайти. Те, що у нас є українські вина з цього винограду – фантастика. Або Альборіньо. Сорт винограду, популярний в Іспанії та Португалії, але не дуже відомий у нас. Із задоволенням пропонуємо гостям «Канапи» українське вино з цього сорту від Beykush. Традиційно гості від нього в захваті.
Якщо йдеться про вина з серйозною витримкою, то перше, що спадає на думку – Колоніст Висока Гама. Обов’язково варто звинути увагу.
І ще – просто нереальні вина від Don Alejandro, особливо Піно Нуар. Цікаві зразки від виноробні князя Трубецького.  
І, врештірешт, Кара-Кермен від Beykush. Яскрава зірка нашої винної карти. І я щаслива, що ми можемо пропонувати його нашим гостям. Гідна відповідь на питання: «Чи є українські вина, які вражають?». Так, безумовно, є.

 

7 листопада відбудеться дегустація особливих українських вин від Beykush.
Переглянути програму і придбати квиток