Якщо чесно, ми самі не дуже в це віримо. Як 10 років? Тільки вчора ж були ці дикі вечірки з музикантами на підвіконні, перші черги та фірмове вітання «вільна каса» від Дмитра Борисова, який однією рукою готував, іншою робив пости в соціальних мережах, паралельно розважаючи численних гостей. 

І хто міг подумати тоді, що все це перетвориться на потужну компанію з 3000 людей, яка буде готувати для 5 мільйонів гостей на рік?

Ми не підводимо підсумків, наша історія тільки починається, а далі буде лише цікавіше. Але ж день народження – це чудовий привід «згадати все».

Згадуємо – з Дмитром, командою «Барсука» та, звісно, гостями.

Дмитро Борисов, засновник Сім’ї ресторанів Дмитра Борисова

Мені було 29, тож і я збирався на пенсію. Чом би й ні? Я вже встиг заробити та втратити багато грошей і втомитися. Хотів, як в кіно, відкрити невеличкий сімейний заклад і готувати для друзів. Бо приготування їжі – це чи не найбільша пристрасть в моєму житті. Тож я відкрив гастробар. З дивакуватою назвою «Барсук», від якої хтось навіть червонів. В місці, яке називали «діркою в стіні». Зараз це називається «модний стиль лофт», а раніше це називалося «не було грошей на ремонт». Та й взагалі, коли всі конкурували ціною люстр, я вирішив просто готувати смачні страви. І борщ, і том-ям, і котлети, і сирники, і пасту. Все, що я готував вдома для друзів.

В цьому бізнесі я був немов сліпе котеня. Наприклад, поставив хоспер та грилі в закладі, який працює в житловому будинку. І потім ми 5 разів перероблювали вентиляцію. Взагалі люди спочатку просто сиділи біля грилів, іноді – в диму, але не уходили, бо їм було фантастично смачно.

Тож я готував. Люди приходили. Колеги по ринку кепкували з мене. Спочатку казали, що я «вискочка». Радили одне одному прийти подивитися, що там робить той Борисов, бо ж цікаво, але довго він не протягне, за півроку збанкрутує. Коли Борисов не збанкрутував, почали називати мене «маркетологом» та шукати секретні рекламі ходи. А я просто продовжував готувати. Паралельно вирішуючи безліч операційний питань та розважаючи гостей.

За рік втомився і зрозумів, що далі так не піде. Потрібен хтось, хто буде цим рулити. Так я зустрів Олену. І вона стала нашим генеральним менеджером. І коханням мого життя. Просто пощастило.

Я вдячний «Барсуку» за те, що завдяки йому я, нарешті, знайшов баланс у житті. Я завжди розривався між бізнесом та творчістю. І тут, нарешті, все це гармонійно поєднав. Дякую за кохану дружину, з якою ми разом будуємо і бізнес, і життя. Я вдячний всім гостям. Абсолютно всім. Бо це щастя – робити те, що любиш, і бачити, як це робить когось щасливим. Я вдячний всім, хто в мене не вірив. І всім хейтерам також вдячний. Спочатку я просто хотів вигребти «на зло». А тепер просто живу і працюю в задоволення. Звісно, дякую команді. Було різне. Змінювалися люди поруч. Часто я болісно прощався з тими, з ким точно було не по дорозі. Тим більше я ціную тих, хто лишився поряд. Зі святом, Барсук! Дякую тобі за все!

Евгенія Ядикіна, директорка «Барсука», 9 років тому прийшла в заклад на позицію офіціанта

Ми з «Барсуком» вже 9 років разом.  Здається, за цей час було все. Коли згадую, навіть не можу повірити.
Пам’ятаю, як Діма стояв на кухні і кричав всім «Привіт, друже! Підходь! Вільна каса». Люди були спантеличені, але їм було дуже цікаво.
Пам’ятаю «дні убитого сервісу». Це було щось. Зараз, коли читаю світські хроніки, розумію, що тоді в гостях були майже всі зірки. І деякі з них – в добровільній ролі офіціантів.  Я думала, що «Барсук» просто лусне від такої кількості людей. Але було весело.
Завжди було мало місця. Музиканти грали просто на підвіконні. Але це був такий драйв.

«Барсук» був немов неформатний підліток. Його важко було зрозуміти, але неможливо було не закохатися. Здавалося, що він порушував будь-які правила здорового глузду. Але люди приходили. І верталися. Замовляли одночасно борщ і лобстера. І їм подобалося.
Приходили на «школу їжі». Просто розривали нас на недільних сніданках з ігристим.
І зараз щодня в обід у нас «біток». По-іншому не буває.
Це унікальний заклад. Загублений у подвір’ях, але тут завжди повно людей. Щасливих людей. Люблю все це сильно.

Гості, пряма мова   

***

Було зворушливо прийти в Барсук після розпису в Печерському РАГСі, наче і не планували, але ноги самі привели :) 

Злата

***

Треба було погодувати двох учасників бойових дій. Хлопці були в восольстві, обід в госпіталі пропустили, а їсти хочеться. Організми молоді, хоч і поранені. В Барсуку, з дозволу Дмитра Борисова, їх погодували. Виходимо ми з ними з ресторану, а хлопці питаються:
- Дорого? Ми б потерпіли...
- А вас безкоштовно погодували.
- Такого бути не може!
- Ну я ж не платила! 
- Якби сам не бачив - не повірив би. А салат у них смачний.  
Ще тиждень розповідали іншим, як вони в ресторані пообідали)

Іванна

***

Тирамісу упав в борщ.  

Петро

***

Мы с мужем уже «хорошо погуляли» в «Барсуке», рассчитались и хотели идти домой. Но началась сильная гроза! Мы решили переждать и, чтоб «веселее» было ждать, заказали себе ЕЩЁ по фирменной настойке. Когда нам официантка принесла настойку, мы рассказали ей, как за границей любят приносить диджестив за счёт заведения. И попросили намекнуть хозяину, «започаткувати» эту традицию. Официантка, не моргнув глазом, сказала: «Вот сегодня и начнём!!! Это Вам - за счёт заведения!!!» Было неожиданно и ОЧЕНЬ приятно!!! Ваш персонал всегда на высоте!!! Спасибо!

Катя

***

Перший раз завітав в 2015 до "Барсука" випадково, коли приїхали гості з Румунії, і потрібно було швидко на Печерську знайти смачне місце.
Порадили знайомі "Барсук". І ми не пошкодували.
Їли смачні страви і обговорювали їх варіації, як готують в різних місцях в Україні, Румунії, Грузії тощо.
Дуже приємні та смачні спогади з того часу!
Дякую Вам за це та за дуже ввічливий персонал!

Костянтин

***

Зашёл на обед и провёл три часа, так как все время приходили люди, которых я давно не видел.  

Алексей

***

У вас я вперше поснідав з коханою.  

Дмитро

У вас я вперше поснідала з коханим.  

Валерія

Зі святом, любі!